Наш вічний біль

Указом президента в  Україні було запроваджено День пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1933-1933 років.

24 листопада в с. Морозів біля «Пам’ятника жертвам Голодомору» відбулася година пам’яті: «Наш вічний біль». Біля монументу був покладений стіл на якому  на вишитому рушнику була розламана навпіл хлібина, стакан з водою та запалена свічка.

Жителі села Морозів, школярі, вчителі, староста села, сільський бібліотекар, зав клуб прийшли вшанувати світлу пам'ять безневинно замучених голодом та політичними репресіями людей.

«Пам'ять  - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни», - такими словами була розпочата година пам’яті сільським бібліотекарем  Тетяною Вишомірською. «Наша пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Тож, давайте запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями».  Під час хвилини мовчання усі запалили свічки та згадали померлих під час лихоліття.

Історичні факти донесли до присутніх вчитель історії та географії Алла Дацко, педагог-організатор Інна Вавшко та завідувач сільським будинком культури Сергій Побожний, адже одним із головних завдань сьогодення стоїть виховування в  молодому поколінні особисті риси громадянина України та  патріотизму. Розвивати траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.

Під час заходу у виконанні учнів школи звучали вірші В. Тютюника, М. Залиги.

Тож пам’ятаймо тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони український селян -  жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Хай подібне не повториться ніколи.

По закінченні усі присутні розділили  між собою хліб, який був на столі, адже звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом.

В свою чергу в Морозівській сільській бібліотеці було оформлено тематичну виставку  в знак пам’яті тих страшних років.