Прямо в яму,
На віки-віків!
Чорна
сповідь Моєї Вітчизни
І її
затамований гнів»
А. Листопад
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі
1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи
пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії
України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз
засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення
народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя,
але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору.
А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті
лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне
минуле ніколи не повторилось.
Головне у діяльності бібліотеки
по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його
жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.
Тому Томашівською сільською бібліотекою до
цієї дати було проведено цикл заходів: годину-реквієм «В руках, що виростили хліб не
залишили і зернини…», огляд літератури«І пам’яті свіча не згасне…»,книжкову
виставку «І свічка горить у скорботі»
Так, 24 листопада спільно зі школою
сільський бібліотекар Гляс К.В.провела годину-реквієм«В руках, що виростили хліб не
залишили і зернини…» Захід почався зворушливою піснею «Свічка»
у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору. На
заході присутні згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів
людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Бібліотекар спонукала
присутніх замислитись над питанням «Крихта
хліба – багато це чи мало?». Ведучі заходу ознайомили присутніх із
трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами
Голодомору безпосередньо в нашому краї. Наприкінці заходу був проведений огляд
літератури «І
пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомила
присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки
голодомору в Україні.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди
залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що
пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і
життя країни.
Голодомор
Ти кажеш не
було голодомору?
І не було
голодного села?
А бачив ти в
селі пусту комору,
З якої зерно
вимили до тла?
Як навіть
вариво виймали з печі
І забирали
прямо із горшків,
Окрайці виривали
з рук малечі
І з торбинок
нужденних стариків?
Ти кажеш, не
було голодомору?
Чому ж тоді,
як був і урожай,
Усе суціль
викачували з двору.
-Греби,
нічого людям не лишай!..
Я бачив сам
у ту зловісну пору
І пухлих, і
померлих на шляхах.
І досі ще
стоять мені в очах…
А кажеш – не
було голодомору!
Немає коментарів:
Дописати коментар