Наш вічний біль

Указом президента в  Україні було запроваджено День пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1933-1933 років.

24 листопада в с. Морозів біля «Пам’ятника жертвам Голодомору» відбулася година пам’яті: «Наш вічний біль». Біля монументу був покладений стіл на якому  на вишитому рушнику була розламана навпіл хлібина, стакан з водою та запалена свічка.

Жителі села Морозів, школярі, вчителі, староста села, сільський бібліотекар, зав клуб прийшли вшанувати світлу пам'ять безневинно замучених голодом та політичними репресіями людей.

«Пам'ять  - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни», - такими словами була розпочата година пам’яті сільським бібліотекарем  Тетяною Вишомірською. «Наша пам'ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Тож, давайте запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями».  Під час хвилини мовчання усі запалили свічки та згадали померлих під час лихоліття.

Історичні факти донесли до присутніх вчитель історії та географії Алла Дацко, педагог-організатор Інна Вавшко та завідувач сільським будинком культури Сергій Побожний, адже одним із головних завдань сьогодення стоїть виховування в  молодому поколінні особисті риси громадянина України та  патріотизму. Розвивати траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.

Під час заходу у виконанні учнів школи звучали вірші В. Тютюника, М. Залиги.

Тож пам’ятаймо тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони український селян -  жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Хай подібне не повториться ніколи.

По закінченні усі присутні розділили  між собою хліб, який був на столі, адже звичай зобов’язує поминати мертвих хлібом.

В свою чергу в Морозівській сільській бібліотеці було оформлено тематичну виставку  в знак пам’яті тих страшних років.

«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!

Прямо в яму, На віки-віків!

Чорна сповідь Моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

А. Листопад

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

Головне у діяльності  бібліотеки  по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.

Тому Томашівською сільською бібліотекою до цієї дати було проведено цикл заходів: годину-реквієм «В руках, що виростили хліб не залишили і зернини…», огляд літератури«І пам’яті свіча не згасне…»,книжкову виставку «І свічка горить у скорботі»

 Так, 24 листопада спільно зі школою сільський бібліотекар Гляс К.В.провела годину-реквієм«В руках, що виростили хліб не залишили і зернини…» Захід почався зворушливою піснею «Свічка» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору. На заході присутні згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Бібліотекар спонукала присутніх замислитись над питанням «Крихта хліба – багато це чи мало?».  Ведучі заходу ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї. Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

Голодомор

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

-Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Д. Білоус

 

СВЯТО ТРУДІВНИКІВ ТА ДБАЙЛИВИХ ГОСПОДАРІВ

Благословенна є праця  сіяча, бо жити і працювати  на землі - чудова  нагода  роботи людям добро. Це одна з найпочесніших професій –професія хлібороба. Хлібороб-це той, хто  прокладає першу борозну, хто піднімає до сонця  пшеничний колос.

Мистецька вітальня Міцівецької сільської бібліотеки  стала гостиною для людей, які понад усе люблять рідну землю. Долаючи усі перешкоди, вони вперто ідуть вперед, не забуваючи уміння своїх предків-творити хліб і до хліба.

Кожного року в третю неділю листопада ми вшановуємо працівників  сільського господарства. І цього року раді були зустрічі у сільській бібліотеці з нашими фермерами: Боднар В.А., Карвацьким Й.Ф.,

Мей В.В., Ящішеним М.А., старшим менеджером району ТОВ «Енселко-Агро» -Рокіцькою О.Й.,працівниками фермерських господарств  Гадзирою В.І., Лук’яновим А.А., Ільніцьким Б.Б.

Завітали  на свято працівників сільського господарства і депутат районної Ради, директор школи І-ІІ ступеня –Бучківська Т.А., заввідлом  культури, молоді і спорту  Дунаєвецької селищної ради - Монастирський В.О., завідувач ДНЗ «Сонечко» Боднарчук А.В.

Всіх запрошених зі святом   привітали   староста села Міцівці Боярська П.Б. також вітаннями і піснею, квітами  привітали   учні нашої школи, учасники художньої самодіяльності Міцівецького сільського Будику культури, вони подарували нашим гостям  гарні пісні і гуморески хороший настрій. Активну участь в організації святкування взяли директор сільського будинку культури Віталій Боярський  та художній керівник Галина Гуменюк.  Ведучою вечора  була молода, приємна, лагідна і просто хороша людина -

Кучерява Ольга Анатоліївна.

    Зав. бібліотекою        

          Л.А.Крижанівська

День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

   У четверту суботу листопада в Україні щорічно відзначається скорботна пам’ятна дата — День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій. Ця дата присвячена подіям 1932-1933 років, коли в результаті радянської політики хлібозаготівель і колективізації від голоду в Україні померли мільйони жителів. Відзначається з 1998 року.

   Голодомором в Україні називають масовий голод, що охопив в 1931-1932 роках практично всю територію Української РСР. Тоді голодною смертю померли, за різними оцінками, від 9 до 13 мільйонів чоловік. У 2006 році українська влада визнали події Голодомору геноцидом українського народу.

   Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пек

учим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Це  одна з найтрагічніших сторінок української історії, яка поглинула мільйони безневинних, - не підлягає забуттю…

Працівниками Дунаєвецької селищної бібліотеки  оформлено тематичну виставку «Скорботний біль і пам’ятка живим, ціна йому - -життя».

Нам є ким пишатись

Днями в селищі Дунаївці побував Володимир Білінський -  український письменник, краєзнавець, дослідник історії, лауреат Премії ім. Івана Франка, автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та «Україна-Русь».

Володимир Броніславович народився 18 травня 1936 року в селищі Дунаївцї.

У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 по 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш — Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. Під його керівництвом зведено мости у Караганді, Павлодарі, Кокчетаві, Темір-Тау, Джезказгані, Балхаші, Екібастузі, Шахтинську та у інших містах.

З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку. Був членом Колегії Держбуду Казахстану.

У 1999 році повернувся в Україну. Проживає в Києві. Часто відвідує з презентаціями та лекціями міста України, зокрема, Тернопіль, де зустрічається з містянами, учнями шкіл та виш. Не оминув і Володимир Білінський нашу школу. В актовому залі зібралися старшокласники шкіл нашої громади, бібліотекарі, клубні працівники та старости сіл. На зустріч письменник прибув із Головою Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України  Петром Малішем та директором Хмельницького обласного літературного музею Василем Горбатюком.

Під час заходу краєзнавець згадав свої дитячі та юні роки в селищі Дунаївці. Про те як закінчив селищну школу  і продовжив навчання в Удріївецькій сільській. Як ходив з друзями на комбінат хлібопродуктів  у кіно. Згадав і своїх однокласників, які досі проживають в селищі Дунаївці: Броніслава Ясінська, Сигізмунд Чоловський та інші. Він зазначив, що це були дуже важкі післявоєнні роки, але, водночас, і незабутні.

За фахом мостобудівельник, а за покликом - історик значну частину свого життя присвятив  науковій роботі. Для написання своїх книг він опрацював багато літератури серед якої були дуже авторитетні енциклопедичні словники і монографії 19 і початку 20 століття, матеріали про Золоту орду з арабських творів, збірники літописів, археологічні та лінгвістичні дослідження дуже поважних науковців і дослідників, а також спеціалізовані наукові праці, що закриті в московських архівах наукових інститутів.

У своїй творчості Володимир Броніславович стверджує що  Росія ніколи не була для нас "старшим братом" і що по наказу   Петра І  і Катерини ІІ була переписана справжня історія Російської імперії.

– Для багатьох сьогодні не є секретом те, що українці сформувалися на базі слов’янських племен, а росіяни – на базі фінських племен. Факти свідчать про те, що росіяни протягом віків були підданцями золотоординців, жили за їхніми законами й зазнали змішування крові та звичаїв. Отже, Росія  ніколи не була слов’янською країною. Історія Росії фальсифікувалася з метою підвищення великороського народу й применшення ролі інших націй, зокрема й української.  Ця історія, як відомо, базувалася на концепції, згідно з якою Київська Русь була “спільною колискою трьох братніх народів” – російського, білоруського і українського.  Крім того, в обіг був навмисно введений термін “Київська Русь” – щоб потім “зробити” і ввести в обіг інші “Русі”. Але Русь була одна – з центром в Києві. Це була держава, яка об’єднувала виключно слов’янські землі. Землі ж, які потім сталі Московією, не входили в Давньоруську державу, хоча спочатку царські, а потім радянські історики цього дуже хотіли. І досягли свого – в навчальні курси з історії було внесено багато неправди, якщо не сказати нахабної вигадки.

По закінченні заходу Володимир Білінський подарував шкільній бібліотеці свої нові книги, та зазначив, що зовсім скоро світ побачить його нова книга «Білі журавлі» перша частина якої буде під назвою «Стара фортеця. Станція Дунаївці». 

31 жовтня в Дунаєвецькій селищній бібліотеці відбула нарада бібліотечних працівників Дунаєвецької селищної об’єднаної територіальної громади. Завідуюча Дунаєвецької селищної бібліотеки Олеся Погинайко ознайомила   присутніх  із літературними та краєзнавчими датами 2018 року,  а також звернула увагу на укази  Президента України «Про заходи з підготовки та відзначення 1030-річчя хрещення Київської Русі - України» та «Про відзначення 100-річчя Національної академії наук України» та наголосила, що  при написанні річного плану роботи на наступний рік звернути увагу на:

-          місце і роль бібліотек в інфраструктурі громади;

-          доступ до інформації різних верств населення;

-          створення умов для людей з обмеженими фізичними можливостями;

-          розширення реального бібліотечного простору за рахунок за рахунок віртуального;

-          популяризацію сімейних цінностей;

-  краєзнавство – як збереження культурного насліддя краю та ідентичності етнічних груп краю . Також Олеся Валеріївна ознайомила бібліотекарів зі змінами щодо  Актів на списання   літератури  та періодичних видань згідно наказу Хмельницької  обласної  універсальної наукової бібліотеки.  Закликала  усіх взяти участь у акції «Література українському воїну».

День захисника України

13 жовтня в Малієвецькому  сільському будинку культури бібліотекар Іванна Щеглова, працівник клубу та  учні школи провели Літературно-мистецьке свято «З Днем захисника України!». На свято запрошувались учасники АТО, учні школи та жителі села.

Розпочався захід із вітального слова старости села Малієвець Івана Федоровича. Він привітав усіх зі святом мужності і патріотизму і подякував односельчанам-атовцям за героїчний подвиг та самоввіданну пожертву в ім’я звільнення  України від російських окупантів. Також присутні згадали хвилиною мовчання тих героїв, які боронили нашу державу і віддавали життя за її волю і суверенність..

Після завершення офіційної частини заходу, всі мали змогу насолодилися патріотичною концертною програмою за участі учнів  школи.

        «Музика, що окрилює душу»

         Саме під такою назвою у Тинянській сільській бібліотеці відбувся масовий захід, присвячений Всесвітньому дню музики, адже щорічно1жовтня весь світ святкує День музик.

        Бібліотека святково прикрашена, книги про музику на полицях символізують вміння читати і пізнавати книгу. Учні 3, 7, та 8 класів розповіли про знаменитих композиторів та вокалістів,співали пісні та розіграли сценку. Бібліотекар розповіла історію виникнення перших музичних інструментів. Присутнім у цій зала все дуже сподобалось, люди обмінювалися досвідом про вокальні шоу.

      Ми гордо можемо сказати, що наша бібліотека пишається такими читачами із задоволенням запрошуємо нових читачів різного віку.

      Також хочемо привітати усіх музикантів із цим прекрасним святом, нехай у вас завжди буде натхнення, творчість та потенціал у роботі.